ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Як допомогти дитині, яка стала свідком бойових дій?

Що варто робити дорослим, аби стабілізувати стан дитини у нинішніх обставинах?

Психіка дитини, яка знаходиться в епіцентрі бойових дій, постійно перебуває під негативними впливами. Кожна дитина, яка стала свідком бойових дій, фахівцями вважається травмованою ними. Оскільки у нинішніх обставинах не всі мають змогу звернутися за фаховою допомогою, виникає необхідність саме батькам надавати дитині першу психологічну допомогу.

Нижче – декілька порад для батьків, як допомогти дитині і не допустити погіршення її психоемоційного стану:

Режим дня.

Повертайте дитину у звичний режим дня, це прискорює «загоювання» психотравми. На жаль, не в усіх є можливість наразі повернутися до того режиму, який існував раніше, тож можна створити новий режим дня для дитини, виходячи із тих можливостей, які у вас є. У режимі дня дитини мають бути: гігієнічні процедури, прийоми їжі, елементи навчання, ігри з дорослими, вільна гра, час для бесід та казок (або цікавих історій), сон.

Обговорення того, що відбувається.

Такі обговорення є дуже корисними для емоційного відреагування. Після кожного спуску в укриття, сигналів тривоги, звуків бойових дій проводьте невеличкі сімейні обговорення, де кожний має розказати, що він відчував протягом всього тривожного періоду (на початку тривожних сигналів, під час перебування в укритті та після). Цей метод дозволить: емоційно відреагувати дитині; побачити, що її відчуття такі ж, як у дорослих, і вона не одна; зняти емоційне напруження.

Нові ритуали.

Створіть нові ритуали, які допоможуть відчути дитині єдність та силу сім’ї. Це можуть бути читання вголос, вечірні обійми всією сім’єю, спільні молитви, спільне співання пісень.

Щоденне спілкування на різні теми.

Спілкування є базовою потребою кожної людини. Щоб дитина не почала ізолюватися, вона потребує постійного спілкування та емоційної залученості дорослих. Ви можете обирати різні теми для обговорень, не фокусуючись на психотравмувальних подіях.

Емоційна близькість.

Одним із психологічних компонентів, важливих для виживання дитини, є емоційна близькість з батьками. Щоб її укріплювати та не втрачати треба: обіймати дитину, говорити, що ви її любите, хвалити її (за сміливість, за витримку, за якісь вміння, що демонструє дитина), грати з нею, сприяти її сміху, ділитися та розділяти з нею емоції.

Почуття гумору.

Намагайтеся жартувати та посміхатися, сприяти тому, аби посміхалася Ваша дитина. Гумор має терапевтичну дію, підтримує та зцілює.

Матеріали підготовлені спільно з UNICEF Ukraine: 

https://www.unicef.org/.../child-in-traumatic-circumstances