Український філософ  Григорій  Сковорода казав: «Пізнай свій край…, себе, свій рід, свій народ, свою землю – і ти побачиш свій шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриваються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши  стежину, із тієї стежини вже рушатимуть у життя твої нащадки. І то також будеш ти».

Надбання наших предків не повинно втратити свого значення. Це не просто інформація про минуле і не довідник про те, що було, а захоплюючий процес пізнання себе і своїх предків. Під час проведення краєзнавчих екскурсій, досліджень, підготовки й участі в краєзнавчих  конкурсах учні поглиблюють і зміцнюють свої знання, практичні уміння і навички, набувають дослідницького та комунікативного досвіду, вивчають та  досліджують історію  рідного  краю.

Напевне, ніхто не сперечатиметься, що козаки – досить цікаве «явище» в українській (і навіть світовій) історії. Скільки є різноманітних згадок про них... Однак поряд з їх мужністю, силою, хитрістю та розумом частенько зустрічається краплинка містики, яка робить їх чимось більшим, ніж просто вояками. Що ви про них знаєте?  А наші юні краєзнавці знають багато  чого про славетний період козацтва, про українських лицарів, саме тому, що вивчають про це не тільки на уроках історії, на заняттях гуртка, готуючись до краєзнавчих конкурсів,  а й  подорожуючи по місцях козацької слави.

Скориставшись квітневими теплими днями,  учні Херсонської гімназії № 6, вихованці гуртка «Літературне краєзнавство» (керівник Пулинець М.А.) та «Історичне краєзнавство» (керівник гуртка Волошин О.О.) відправилися  по старовинним  стежками Херсонщини, які пам'ятають скіфів, сарматів, печенігів, половців, турок і запорізьких козаків. І хоча надзвичайних знахідок минулого тут залишилося трохи, «родзинки» краю ми знайшли.

Перша зупинка – Тягинка. У цьому краю варто відвідати кілька пам'яток, що нагадують про перемоги запорізьких козаків.

 По непримітній вузькій стежині, яка ховається від автомобільного потоку, ми йдемо до населеного пункту. Стежка переходить в бруківку, що веде до старого залізничного мосту, побудованому ще в 1901 році. В Тягинці є також міст збудований на межі ХІХ-ХХ століть як залізничний і відомий тим,що використовувався при зйомках художнього фільму “Невловимі месники”.

 З моста бачимо пам'ятник Богдану Хмельницькому. Ми піднімаємося на курган, де натомість установили гранітний пам’ятник гетьману і ватажку. Фігура  виглядає досить переконливо - гетьман сидить в задумливій, величній позі. Від «Міста Тягин» прямуємо в сторону села Козацьке, що отримало назву від річки Козак, яка впадає тут в Дніпро.

Відразу за Тягинкою  повертаємо вправо. Звивиста грунтова дорога тягнеться до острова Велике Городище, розташованому за два кілометри від села. Це унікальне місце у гирлі однойменної річки, із чудовим природним ландшафтом, незайманим  степом і героїчною історією становлення та розквіту українського козацтва.

 «Маяком», що вказує дорогу мандрівникові, служить тут гарний пам'ятник-колона, на якому височить скульптура покровителя православного воїнства Архистратига Михаїла. Меморіал встановлено в 1992 році на честь 500-річчя українського козацтва

Наступна наша зупинка – Львове - село в Бериславському районі Херсонської області.  Ця територія раніше заселялася древніми племенами. Поруч з селом були проведені дослідження курганних поховань, що  відносяться до бронзової епохи, з кіммерійцями, скіфами, сарматами, і кочівниками. Про це дуже цікаво нам розповів археолог, науковий співробітник ХДУ Сергій Олегович Нємцев.

Побували ми і в с. Республіканець Бериславського району в історичному місці, де знаходиться  Кам’янська Січ. Захоплюючу екскурсію провів для нас завідуючий заповідника «Кам’янська січ», історик, краєзнавець Андрій Лопушинський. Андрій Іванович  розповів нам і про історичне значення Кам’янської Січі, і  про  кошового отамана Костя Гордієнка. Хрест на могилі Кості Гордієнко хоч і пошкоджений, проте зберігся до наших днів. Також побачили  ми архітектурні  залишки  19 століття маєтку Михайлова Агаркова.  На цьому місці збереглися в напівзруйнованому вигляді стайні, винні льохи, басейн, штучний ґрот на схилах Дніпра, який селяни називають «панською курилкою».

День пройшов швидко і ми зачаровані побаченим, і тим, що прослухали, поверталися додому. Катерина Цап, учениця 10 А класу з захопленням сказала нам:  «Не розумію людей, які вважать, що у Херсонській області нічого дивитися! У нас настільки багата історія, що можна вивчати її вічно та постійно пізнавати щось нове. У нас була неймовірно захоплива екскурсія по історичним місцям козацтва та давніх поселень. Сподіваюсь, що ці пам‘ятки збережуться на довгі віки!»

 Висловлюємо велику подяку нашим екскурсоводам за цікаву емоційну розповідь і  подорож. Ми відчули подих історії, який надихає і надихатиме на пізнання нашого минулого.