Нещодавно пройшли 2 краєзнавчих конкурси «Юні екскурсоводи»,  «Козацькими стежинами».

Учні гімназії №6, вихованці гуртка «Літературне краєзнавство» Херсонського Будинку дитячої та юнацької творчості (керівник Пулинець Маргарита Анатоліївна, методист ХБДЮТ)  та вихованці гуртка «Юні екскурсоводи» гімназії №6 (Керівник Шальнова Наталія Володимирівна) постійні учасники цих конкурсів. Про свої досягнення та враження вони розкажуть самі.

Євген Ніцак: Приймати участь в краєзнавчих конкурсах я почав  ще у 8 класі. Мені було цікаво, бо під час підготовки пізнаєш багато нового, відкриваєш для себе те, що неможливо почути на уроках історії. Захопився темою козаччини, коли працювали над роботою «Історичний та сучасний портрет козацтва на Херсонщині». Наша Херсонщина – це козацький край. Край сміливих, працьовитих та сильних людей, який і до нині пронизаний могутньою козацькою енергетикою.

Кам’янська Січ – це наша святиня, до якої, будуть приходити майбутні покоління.  Ми побували у селищі Республіканець Бериславського району, для нас провели  екскурсію, і ми мали змогу пройтись «незвіданими стежками» Кам’янської Січі. Тематикою нашої подорожі - дослідження та  вивчення  історії заснування козацтва на Херсонщині, знайомство з сучасними осередками козацтва та  здійснення подорожі місцями, де пролягали шляхи лицарів духу. (1 місце - на  міському та 2 місце на обласному етапі Всеукраїнської  краєзнавчої експедиції учнівської молоді «Моя Батьківщина  Україна»)

І ми, нашою групою, прибули на  Камянську січ , щоб стати учасниками історичної реконструкції подій того славетного часу.

Вивчаючи скупі свідчення історії, які доніс до нас тривожний час, осмислюючи їх, думаєш про бурхливе життя, що колись нуртувало в цьому скелястому побережжі, уявляєш людей, котрі  творили його, здогадуєшся про пристрасті, переживання. Ще думаєш про складну, жорстоку епоху, яка випала на долю запорізького козацтва на початку  століття, про гіркі сторінки  Кам’янської  Січі.( фото).

Про історичну значущість місця нам розповів краєзнавець, директор філії Національного заповідника "Хортиця" - історико-культурної пам’ятки Кам’янська Січ Андрій Лопушинський.

Також під час подорожі на Кам’янську Січ  у нас була  можливість  побачити  і потримати у руках козацькі обладунки, зброю, одяг і взуття, екземпляри ужиткового мистецтва,  подивитися на тренування з шаблями, на власні очі побачити, як заряджають та стріляють з гармати, послухати розповіді про легендарні подвиги запорозьких лицарів.

Протягом 2 х років я приймав участь в міському конкурсі  « Козацькими стежинами» Так, захопив мене у  минулому році    Конкурс капітанів «Відлуння епохи»  (треба  було звернутися до сучасників від імені гетьмана ). Я повинен був стати Мазепою. Для того, щоб скласти промову, треба було пізнати цю особистість, дізнатися про  нього: як він жив, як діяв, як  думав…

Я прийшов до висновку, що важко зустріти в історії України більш легендарну і більш таємничу постать. Про нього пишуть історики і поети,  про нього складають легенди. Мазепа був визначною людиною, мав багато різних талантів, а, отже, посів відповідне місце в історії не лише України. Його талантами, зовнішністю, освіченістю, ерудицією, тактом, галантністю захоплювалися сучасники. Це було і пізнавальне, і цікаво  як для мене. А в цьому році, я не міг приймати участь у конкурсі, так як вже 11 класник…Та з великим задоволенням став учасником театралізованого дійства…грав роль отамана Сірка, одного із загадкових та містичних ватажків...

Хочу закінчити свою розповідь «словами - побажання  від Мазепи»:

І кожен день, кожен час свого життя треба доводити, що ти - Українець! Кожен день! Ненавистю не можна жити, бо це страшні люди, які живуть ненавистю. А треба жити любов’ю міцно тримаючи шаблю в руках. Полюбіть Україну! Я любив її! Присягаю Богові в Тройці Єдиному! Але любіть її не через свавільство своє і привласнення необмеженої влади, а за голодні сироти, за сльози вдовині, полюбіть її за кров, що пролили герої наші. Полюбіть її за ту кров, що не окупилася…у всіх народів окупилася, а наша – ні! Хіба вона не праведна? Хіба не свята? А тоді вже полюбіть за степи широкі, за гаї черешневі, за солов’їв, за карій усміх своєї дружини, і за оту пісню, що мати співала вам у колисці. Чужинці кажуть, що нема пісні кращої в світі!

Катерина Цап:

У краєзнавчих конкурсах ми приймаємо участь 2-й рік. Готуючись до конкурсу «Козацькими стежинами», ми маємо можливість поглиблено вивчати  історію та культуру  козацтва. Під час підготовки до конкурсу, для нас проводять лекції, ми працюємо в бібліотеці, знаходимо цікаві факти про козацькі часи, проводимо вікторину, вивчаємо і вичитуємо документи або статті видатних краєзнавців, дослідників. ми подорожуємо по місцях козацької слави, переглядаємо фільм про події того часу. У цьому році нам дуже сподобалось приймати участь у фіналі конкурсу (хоча ми й не стали переможцями, але задоволення отримали велике).   Ми мали змогу побачити театралізоване дійство. яке перенесло нас на кілька століть назад. З першим вибухом козацької гармати та благословенням гетьмана команди ми вирушили в дорогу. Кожна команда перед тим, як попасти на станцію повинна була подолати козацькі перегони, пройти випробування на різних станціях( театральна, пісенна, ерудит – лото, козацька мудрість, козацька байка)

Сергій Ярцев;

Дуже цікавим було завдання від справжнього козака Андрія Івановича Лопушинського, бо саме тут у козацькому шатрі, діти мали змогу  доторкнутися до козацьких речей. (Це каламар, Військова печатка, Пернач.) З незапам’ятних часів в Україні козаки славилися силою, спритністю, мали гостре, несхибне око, розумні голови. Кожна команда, перед тим, як попасти на станцію повинна пройти козацькі перегони (естафета). Весело було виконувати завдання на естафеті «Козацькі перегони»: Одягти шаровари, пролізти через тунель, прокрутити обруч, пробігти через фішки, поскакати на скалці ….

Цікавою була і  Станція  театральна. Ми знаємо, що на Україні протягом століть живуть легенди про славних козаків. Існує безліч оповідань про козаків-воїнів, які мали надзвичайні здібності та які відрізнялись від інших воїнів особливим бойовим мистецтвом.  Їх називали  характерниками.

Характерники жили в поєднанні з природою, вчились розуміти Всесвіт, розвивали свій Дух. Відомо, що характерники замовляли кулі, стріли та шаблі , щоб вони «йшли до Матері-Землі, до чистого поля, щоб ножі булатні та шаблі гострі, сокири та стріли були смирними, не робили шкоди воїнам. Щоб тіло було міцніше білого каменю, а одежа – міцніше панциря та кольчуги, та щоб від кам’яної одежі тої і куля, і шабля відскакували як молот від ковадла, щоб залізо та сталь вертілися як жорна у млина, але тіла не торкалися») Тож  одним із завдань було (перевтілитися… Завдання «Як козаки в тварин перетворювалися» . Показати діалог тварин:  - куриця – петух, Собака – кішка, Лев – баран, Велика собака – мала собака, Дві мавпи.

Ми вже декілька років є вихованцями гуртків «Літературне краєзнавство» і «Юні екскурсоводи». Нам дуже подобається вивчати історію нашого краю, зустрічатися з письменниками і поетами нашого краю, відвідувати екскурсії по Херсону, дізнаватися про цікаві факти і ми прийшли до висновку, що  знати історію свого міста  дуже важливо і необхідно. Чим більше пізнаємо, тим більше розуміємо, що наш край, наше місто багате на історичне минуле, багате на талановитих людей….І це викликає почуття гордості за нашу державу, за місто в якому ти народився і живеш. Ти розумієш, що твоє завдання примножувати славу міста та, можливо, доповнювати історію своїми невеличкими перемогами….